Працював в 7 компаніях 9 років 9 місяців
IT, Послуги для населення - інше, Телекомунікації / Зв'язок, Готелі / Ресторани / Розважальні комплекси, Торгівля роздрібна / Retail
Віддалений Системний адміністратор/Виїздний адміністратор
ФОП Гусак В.М
IT
4 роки 5 місяців
09.2021 - до теперішнього часу
Робота з замовником по договору.Технічна підтримка робочих місць користувачів. Консультація користувачів. Ремонт та налаштування комп’ютерної техніки. Налаштування та супровід комутаційного обладнання в локальній мережі та розподілених сервісах (організація vpn, віддаленого доступу, тощо). Налаштування та супровід серверного обладнання (Windows, Linux — Ubuntu, Debian). Організація поштових служб (e-mail).Розрахунок, встановлення, налаштування та супровід систем відеоспостереження.
Голова правління
ОСББ «Дуб-Ок»
Послуги для населення - інше
8 років 4 місяці
09.2017 - до теперішнього часу
Інженер noc
ТОВ «УКРКОМ»
Телекомунікації / Зв'язок
2 місяці
09.2020 - 10.2020
стажування
Адміністратор систем
ТОВ "ДВ Прайд" Tusa_Bar
Готелі / Ресторани / Розважальні комплекси
1 рік 10 місяців
11.2018 - 08.2020
Системний адміністратор
ТОВ "Тигр-Кейтерінг" Tayger
Готелі / Ресторани / Розважальні комплекси
7 місяців
04.2018 - 10.2018
Продавець консультант техніки
ТОВ "НРП"
Торгівля роздрібна / Retail
3 місяці
10.2015 - 12.2015
стажування
Менеджер із збуту по Київській обл.
ТОВ "Дітрейд"
Торгівля роздрібна / Retail
1 рік 1 місяць
08.2014 - 08.2015
Ключова інформація
Навчався в 3 закладах
Міжрегіональна Академія управління персоналом
Економіка та управління персоналом
Херсон, 2019
Міжрегіональна Академія управління персоналом
Управління Бізнесом та Економіка Бізнеса
Херсон, 2016
Київський технікум залізничного транспорту
Комерційна діяльність
Київ, 2012
Володіє мовами
Англійська
базовий
Російська
вільно
Українська
вільно
Додаткова інформація
Волонтерство
З моменту початку великої війни минув майже рік, і волею-неволею озираєшся на той шлях який було пройдено, згадуєш, переживаєш все знову, і знову, і знову…Початок війни мене застав вдома. 24 лютого, я дуже погано спав і прокинувся десь близько о 5 ранку… 24/02… 04:31… В країну вже зайшли роzійські війська, але Ірпінь ще спав, але спати йому залишалося недовго. Припускаю, що об 05:30 прокинулися всі — почалася Історія, для нас почалася війна.Так вже сталося, що я голова правління ОСББ в своєму будинку, а тому люди почали телефонувати мені, запитувати, просити поради. Ну, що я міг зробити, що я міг порадити? Напередодні зі всіх прасок нас запевняли, що вторгнення малоймовірно, а ще запрошували на шашлики…Люди почали виїздити з міста. Знаєте, кожен сам обирає свій шлях в такі моменти. Хтось рятує себе, а хтось рятує інших. Ні тих, ні інших, в такі часи, не можна засуджувати. Але я обрав свій шлях і свою долю — я почав рятувати людей. Я почав допомагати з евакуацією людей поки ще з прифронтового міста, бо було розуміння і усвідомлення, що Гостомель, біля якого в той момент точилися бої, близько і цілком ймовірно, що на шляху до Києва руzня спробує пробиватися через Ірпінь.Разом з депутатом Ірпінської міської ради, Тарасом В’язовченко, ми почали вивозити людей — з Ірпеня, з Бучі… В той момент для нас припинили існувати такі поняття як “свої” та “чужі” люди. Чужими стали лише і виключно — роzіяне. Було багато випадків коли потрапляли під обстріли чи доводилося тікати від окупантів. Всього й не згадати. Але саме в тоді бронежилет та каска замінили мені куртку та шапку. Вони завжди були зі мною і на мені. А ще, я активно порушував правила дорожнього руху, бо їздив за кермом не пристебнутим. Хай простять мене поліцейські, але у випадку чого, виплигувати з автівки значно зручніше коли ти не пристебнутий — такі були реалії.А ночував я в своєму будинку. Станом на 5 березня в ньому залишилося 7 людей. В той день, як і в попередні дні, я евакуював людей, а десь об 15-й годині, коли був в районі Романівського моста, зателефонував сусід, щоб повідомити, що в будинок влучив снаряд. Мій будинок почав горіти. На превелике щастя люди, які залишалися в будинку, не постраждали, врятувалися. Вони швидко зібралися і покинули його, пішли жити до сусідів. А мій будинок згорів.Чи припинив я після цього допомагати людям? Ні. Але залишатися в місті ставало все небезпечніше і небезпечніше. Знаєте, я не настільки герой щоб свідомо займатися самогубством і залишатися в місті в яке вже входили роzіяне. Було прийнято рішення і ми також евакуювалися. Повернулися ми в Ірпінь вже після його звільнення.18 березня, ми не сидимо на місці, ми починаємо збирати гроші на автівку для наших хлопців, для наших захисників, для тих хто зі зброєю в руках боронить Ірпінь та Київ.23 березня… несподівано, але треба — годинники з компасами та рюкзаки. Передаємо хлопцям.28 березня, гроші зібрано, автівку придбано, відремонтовано і передано нашим захисникам.3 квітня до хлопців їде iphone з якого керуватимуть “пташкою”. Також передаємо дизпаливо, тактичне взуття, термобілизну, і по дрібничках — наколінники, ліхтарики, футболки, шкарпетки тощо.10 квітня, підгодовуємо нашу біологічну зброю і передаємо до селищ Бучанського району 9 тонн комбікормів.12 квітня, ще одна “пташка” нашим хлопцям.16 квітня приймаємо участь у прибиранні і готуємо Покровську церкву до Вербної неділі.20 квітня… не забуду ніколи. В квітні весь світ здригнувся побачивши Бучу. І я побачив. Ми почали допомагати в морзі. Ми були там до кінця. Я вперше відчув на дотик запах смерті. Буча… Що було в той час найважчим? Все. Це був іспит для кожного з нас і ми його склали.Травень… знову автівка, знову одяг, знову гуманітарна допомога, знову плівка для тимчасового накриття дахів частково зруйнованих будинків у Романівці, знову морг, знову дизельне пальне, знову… Знаєте, зараз вже всього й не згадати, що відбувалося тоді, у травні, червні, влітку…
Володимир
Володимир
Системный администратор windows

Ірпінь
Готовий переїхати: Буча, Ворзель, Гостомель
неповна зайнятість, проектна робота
Характер роботи: віддалена робота, гібридна
Оновлено 4 роки тому